Якщо проаналізувати напрямки поїздок, то це - двічі Миколаївська область (Мигія, Петропавлівський каньйон, а пізніше - Приінгульський РЛП), Київ, а також Ірдинь (двічі), Стецівка, Холодний яр (тричі), Бакаївка, Кам'янка, Буки, Худяки, Деньги, Трахтемирів на Черкащині.
На жаль, не відбулися заплановіані поїздки на Кропивниччину та Житомирщину - погода відкоригувала плани.
Відкриттям року став Приінгульський РЛП, а також квіткові відкриття - брандушки, карликові півники на Черкащині, рябчик руський на Миколаївщині і ще кілька поки не визначених мною видів в Приінгульському РЛП. Весняні квіти, каньйони та осінні краєвиди - основні теми поїздок в 2017-му.
У 2017-му мандрівки почалися майже з початку року. Вже 2-го січня вибралися в напрямку Ірдиня, погуляли сонячним лісом.
Січень був сніжний, кілька разів їздили в парк кататися на санчатах. Снігу було багато, вистачало на великих сніговиків (ліпили не ми):
31 січня пощастило побувати на лекції Оксани Забужко. Не часто наше місто відвідують інтелектуали такого рівня.
Є тут і я на фото:
4 березня став днем офлайн знаймства з цікавою і непересічною людиною, активісткою-екологом Дашею Ширяєвою. Завдяки їй ми вперше в житті побачили брандушку різнобарвну в поїздці в Чигиринський район.
Брандушка різнобарвна:
Дивно було знаходити ці яскраві квіти серед сухої минулорічної трави.
Краєвиди навколо теж гарні:
Цього ж дня потрапили на підсніжники в Холодний яр:
А наступного дня фотографували іншу червонокнижну квітку - шафран сітчастий в Золотоніському районі:
Першого квітня поїхали на Ірдинь, де зокрема фотографував сон-траву. Таке враження, що кожного року квітів в тих місцях стає все менше і менше, і причиною є жуки оленки волохаті (Tropinota hirta), які виїдають квітки.
Наступного дня поїхали в Чорнобаївський район фотографувати сон чорніючий. Але тут нас спіткало розчарування: місцеві аграрії випалили узбіччя свого поля, разом з ним колонію червонокнижного сну.
Знайшли в затінку шафран сітчастий - через місяць, відтоді як я його фотографував в Золотоніському районі.
Якось непомітно Тарас переріс маму:
8 квітня відбулася значна подія в культурному житті міста - книжковий фестиваль.
Накупили книжок:
Побачили і послухали відомих письменників, поетів, громадських діячів.
15 квітня поїхали в Кам'янський район, де побачили вперше карликових півників:
На березі Тясмину у Кам'янці побачили цілі галявини гадючої цибульки (вперше зустрів таку кількість):
Цікавий будь-якої пори року Тясминський каньйон у квітні особливо привабливий завдяки квітучим деревам.
А вже за тиждень - 23 квітня милувалися краєвидами іншого каньйону - річки Гірський Тікич біля села Буки:
26 квітня ми з Оленою були на церемонії закриття сезону освітніх курсів Geek Hub, де Олена отримала сертифікат із успішного проходження курсу PHP програмування. Ось так в сім'ї з'явився програміст :)
30 квітня - 1 травня побували на Гранітно-степовому Побужжі: у Мигії та Петропавлівському каньйоні.
Скеля на Південному Бузі у Мигії:
Петропавлівський каньйон:
На каньйоні зовсім неочікувано зустріли квітку, яку я давно мріяв побачити - рябчик (руський).
Я буквально полював за рябчиком, шукав інформацію, розпитував людей, але все ніяк не складалося побачити. І ось, коли я гадав, що сезон цвітіння вже завершився, в хащах на скелях каньйону знайшли цю квітку!
Після Миколаївської області у травні поїздок практично не було. Зокрема через те, що у Джоя - нашого французького бульдога запалилася стара травма ока, що потребувало серйозного лікування.
31 травня з'їздили в р-н Худяків - Сагунівки, де попри близькість до населених пунктів можна зустріти цікаві "дикі" краєвиди та різноманіття птахів.
Крім білих і сірих чапель, зустріли пташеня якогось хижака.
3-4 червня ми знову опинилися на Миколаївщині. Цього разу на півночі, на кордоні з Кіровоградською областю в Приінгульському регіональному ландшафтному парку. Про парк дізнався пару років тому. Розглядаючи google карти, побачив цікаві вигини річки Інгул і припустив, що напевно там мають бути гарні краєвиди. Пошуки інформації про цю місцевість привели на веб сторінку Приінгульського регіонального ландшафтного парку.Фотографії мальовничих скелястих берегів, побачені там, переконали, що треба туди обов'язково з'їздити.
Поїхавши на початку червня, потрапили на вражаючої краси квітучий степ.
Трохи більше трьох годин від Черкас і бачимо навколо незвичні ландшафти, різноманіття рослин і птахів, багатьох з яких вперше бачиш. Поїздка перевершила мої очікування і за враженнями не поступається першим відвіданням Гранітно-степового Побужжя - цієї визнаної природної перлини України.
Бачите руду чаплю? А білу? :) Фіолетові смуги - то цвіте шавлія.
11 червня з'їздили в Деньги. Лебедів майже не було, але квітуча шавлія додала привабливості пейзажу:
Традиційно спекотне літо провели на пляжі і дачі.
А в серпні потрапили на літнє святкування з компанією Олени на базі відпочинку в селі Хрещатик. Тут я переконався, що добре організований захід без "важкого" алкоголю може бути веселим.
Якби не знав, як знімали, я б подумав, що тло і декорації - то фотошоп, але насправді - ні.
Після перестрілки фарбами:
На початку вересня в парку Сосновий бір:
У вересні трапилася нагода постріляти зі спортивної зброї в тирі. Цікаво було спробувати щось нове. Влучати в ціль приємно, але мисливців не розумію. Вбивати живих істот заради розваги - це дикість.
1 жовтня на виставці Old Cars Land в Києві. Автомобілі - одне із захоплень Тараса, тож потрапити на виставку авто хотіли давно (здається такі виставки проводяться щороку). Поїздка запам'яталась довгою (більше 4-х годин) дорогою до Києва в зв'язку з ремонтами доріг. Виставка нам сподобалася, багато старих авто, відновлених до нового стану.
Між спогляданням автомобілів цікаво було побачити крізь паркан зліт літака Wizz-Air (виставку проводили на теріторії музею авіації, що поруч з аеропортом Жуляни). Якщо шукати знаки, то так - це був знак, і в планах на 2018-й є пункт полетіти з Жулян літаком Wizz-Air :).
Осінь порадувала урожаєм польських грибів, тож пошук грибів склав суттєву конкуренцію пошуку осінніх краєвидів. Коли шукаєш гриби, дивишся під ноги, а не навкруги.
15 жовтня вибралися в Чигиринський район нарешті не за грибами, а за осінніми краєвидами.
А наступного дня - 16 жовтня ми поїхали в Трахтемирів. Сайти погоди обіцяли сонячний і теплий день, але то був рідкісний випадок, коли прогноз на наступний день виявився настільки помилковим. Ранок зустрів нас температурою +4, похмурим небом і сильним вітром. До опівдня температура піднялася до +10-12, навіть з'явилося сонце, але більшість часу день був похмурим і холодним.
Попри не дуже вдалу погоду, цього разу як і попередні (5-6?) знайшли нові цікаві ракурси.
Марків шпиль:
Вже повертаючись назад, натрапили на місце, розкопане чи то дикими кабанами, чи чорними археологами. На розкопаній землі помітили багато уламків каміння, деякі з яких містили відбитки стародавніх молюсків.
Трахтемирів кожного разу відкриває нам щось нове й цікаве!
Цією поїздкою ми завершили свій сезон мандрівок у 2017-му. Плануємо новий!
Підсумки 2016 року можна почитати тут
Немає коментарів:
Дописати коментар